Prager Tagblatt

нім. Prager Tagblatt 

Перша сторінка Prager Tagblatt від 29 липня 1914 року, ранковий випуск
Країна	Австро-Угорщина і  Чехословаччина
Тип	щоденна газета
Мова	німецька
Місце публікації	Прага
Засновано	1876
Засновник	Heinrich Mercyd
Власник	Heinrich Mercyd, Ottilie Mercyd
Редактор	Ludwig Wronkowd
Головний редактор	Sigmund Blaud[1]
Припинення публікацій	4 квітня 1939
Головний офіс	Прага
Prager Tagblatt у Вікісховищі

Prager Tagblatt — німецькомовна щоденна газета, що виходила в Празі з 1876 до 1939 року.

Prager Tagblatt була найбільшою ліберально-демократичною німецькомовною щоденною газетою Богемії (до 1918 року) та Чехословаччини (з 1918 до 1939 року); вона виходила кілька разів на день (у понеділок — обмеженим обсягом), а з кінця Першої світової війни 1918 року — лише один раз на день, крім понеділків. Газета Prager Zeitung(інші мови), яка заснована 1991 року й видається від 2017-го як онлайнова газета, вважає себе наступницею Prager Tagblatt.

Після початкових затримок 1876 року в грудні розпочалося регулярне розповсюдження газети, заснованої Генріхом Мерсі(інші мови) (видавець) і Юліусом Ґундлінґом(інші мови) (відповідальний редактор); у 1870-х роках газета виходила раз на день лише на восьми-десяти невеликих сторінках, недільного додатка ще не було, а репортажі й фейлетони готувала лише невелика кількість співробітників; утім, гумористичний тон політичного розділу та якісне висвітлення подій уже в перші місяці принесли виданню несподіваний успіх; здивований і гордий Мерсі писав 1 квітня 1877 року: «Газета зуміла забезпечити собі коло читачів, що налічує багато тисяч, і здобути поширення, якого жоден інший журнал не досягав за такий короткий час»; позиція газети спочатку була «вільнодумною», тобто ліберальною, й виразно антибісмарківською, водночас вона різко відкидала соціал-демократію та католицизм, намагалася уникати національної агресії й виступала за порозуміння з чехами.

Під час Першої світової війни газета загалом підлаштовувалася під тональність загальної воєнної пропаганди, однак через критичні зауваги часто зазнавала цензурних утисків і намагалася звертати увагу на страждання цивільного населення; частка фейлетонів зменшилася, проте зберегла високу якість (зокрема статті Антона Куга(інші мови) та Бертольта Фіртеля(інші мови)); історик Павел Долежал тому й називає газету «німецькомовним виданням із понаднаціональним духом»; між німецьким і чеським націоналізмом газета обстоювала посередницьку ліберальну позицію.

Від 1933 року газета як одне з небагатьох німецькомовних видань світового рівня безпосередньо не під загрозою націонал-соціалістів стала органом публікацій для емігруючих або переслідуваних німецьких письменників. Серед письменників, які почали активно писати для газети, були Габріеле Тергіт(інші мови) і Оссіп Калентер(інші мови). Після вторгнення та створення Протекторату Богемії та Моравії Третім Рейхом вихід газети припинили; останній номер вийшов 4 квітня 1939 року, а вже наступного дня газета Der Neue Tag(інші мови), лояльна до націонал-соціалістичної лінії, розпочала діяльність у приміщеннях Prager Tagblatt^[2].

Дні тижня

• Ліва колонка першої сторінки: коментарі до актуальних політичних подій.
• Під рискою на сторінках дві або три: головний фейлетон, зазвичай від провідного автора або постійного співробітника; зв'язок із поточним днем не обов'язковий. Часто поєднували кілька фейлетонів; текст продовжувався на сторінці 4 під рискою. Риску скасували 1933 року.
• «Від дня»: спочатку переважно сухі репліки у часи монархії, пізніше — дедалі більше фейлетонний характер; місце для глос чи жартівливих реплік з подібних видань (наприклад, Berliner Tageblatt, Weltbühne, Tage-Buch).
• Судова газета: репортажі про судові скандали в Празі; головний репортер підписувався «-ei» (Ернст Фейгль(інші мови)). Рідко — процеси в Берліні чи Відні; міжнародні процеси окремо (Мавпячі процеси, Сталінські репресії).
• Сцена та мистецтво: новини театру, критика театру, опери та концертів. Основні рецензенти: Генріх Тевелес, пізніше Ернст Рихновський (E. R.), архітектура: Фріц Леман(інші мови). Важливі рецензії: Альфред Польґар (іноді a.p.). Репортажі з Берліна та Відня були не рідкістю.
• «Мала газета»: рубрика для важко класифікованих матеріалів.
• Роман у продовження: зазвичай на передостанній сторінці в рекламному блоці, спочатку змішаний з фейлетоном. 6–12 романів на рік, іноді одночасно декілька; серед яких: Джер К. Джер, Вікі Баум, Рода Рода(інші мови), Макс Брод, Томас Манн. Ілюстрації спеціально для продовжень.
• Карикатури: з кінця 1920-х карикатури та гумористичні малюнки, здебільшого з міжнародних сатиричних видань; невелика частина оригінальна для газети. Художник Томас Теодор Хайне(інші мови) після еміграції 1933 року надав багато оригінальних малюнків.

Неділя

• Попередні рубрики також у недільному випуску, додатково кілька фейлетонів розкидано без спеціальної рубрикації.
• Onkel Franz/Prager Kinderzeitung: додаток для дітей з історіями та віршами, рідко великі автори; винятки: Ельзе Урі(інші мови), Еріх Кестнер (передрук). Довгий час виходив у суботу.
• Шахи: цікаві партії відомих гравців, пропозиції рішень, пізніше коментовані/нагороджені.
• Розважальний додаток (з січня 1919):
  • Белетристика: дві сторінки прози та поезії; з 1928 «Der Sonntag». Міжнародність, часто вказували місто автора; переважно французькі, російські автори, також жінки з Берліна.
  • Книжковий стіл: літературна критика, зазвичай від відомих авторів, з 1926 окремий книжковий додаток.
  • Світ кіно: рецензії на фільми, плітки про акторів, рідко великі журналісти, статті здебільшого з ініціалами.
  • Мода: 2–3 огляди моди, майже завжди з малюнками; основна авторка 1920-х — Клер Патек(інші мови), стилістично слабка, але дуже обізнана у моді.

У 1919 році, коли Ернст Фейгль приєднався до редакції та працював переважно як судовий репортер, поряд із головним редактором Зігмундом Блау працювали театральний критик Людвіг Штайнер, спортивний репортер Зігфрід Раабе-Дженкінс та редактор Рудольф Келлер.

Інші співробітники та автори, яких часто друкували: Еріх Ауербах(інші мови), Ганс Бауер(інші мови), Альфред Деблін, Мартін Фойхтвангер(інші мови), Егон Фрідель, Рудольф Фукс(інші мови), Штефан Ґроссман(інші мови), Юліус Ґундлінґ, Ганс Габе(інші мови), Фердинанд Гардеґкопф(інші мови), Ярослав Гашек,Арнольд Гельріґель(інші мови), Елізабет Янстайн(інші мови), Зігфрід Якобзон(інші мови), Франц Кафка, Теодор Лессінг(інші мови), Пауль Леппін(інші мови), Міхал Мареш(інші мови), Ференц Мольнар, Ганс Натонек(інші мови), Вітезслав Незвал, Лео Перуц, Карел Полачек, Генріх Раухберг(інші мови), Вальтер Роде, Аліса Рюле-Ґерстель(інші мови), Пауль Шлезінгер(інші мови), Вальтер Зейдль(інші мови), Ганс Зімзен(інші мови), Фрідріх Торберґ(інші мови), Роберт Вальзер, Оскар Вієннер(інші мови).

• Joseph Roth: Heimweh nach Prag. Feuilletons — Glossen — Reportagen für das ‚Prager Tagblatt‘. Hrsg. und kommentiert von Helmuth Nürnberger. Wallstein Verlag, Göttingen 2012, ISBN 978-3-8353-1168-8.
• Deutschsprachige Zeitungen im östlichen Europa. Ein Katalog. Hrsg. von Jörg Riecke/Tina Theobald. edition lumière, Bremen 2019, S. 311—317.
• Max Brod: Prager Tagblatt. Roman einer Redaktion Wallstein Verlag Göttingen 2014, ISBN 978-3-8353-1339-2
• Theodor Lessing Essais aus dem Prager Tagblatt Band I consassis.de Berlin 2015, ISBN 978-3-937416-52-6
• Theodor Lessing Essais aus dem Prager Tagblatt Band II consassis.de Berlin 2015, ISBN 978-3-937416-53-3
• Evelyn Knappitsch: Prager Tagblatt. In: Jörg Meier: Mehrsprachigkeit in der deutschsprachigen Presse des östlichen Europas. Walter de Gruyter, Berlin 2023, S. 63 ff.

• Prager Tagblatt в австрійській національній бібліотеці ANNO

Це незавершена стаття про газету. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.